Company Logo Телефон: (0352) 49-03-62 Email: schoolvgai@gmail.com


Головна
Новини
 

        Жителі с. Великі Гаї завжди турбувалися про культурний та духовний розвиток свого села, який нерозривно пов'язаний з м.Тернополем та тернопільською гімназією, що дістала визнання за свій високий рівень. Високо оцінивши успіхи учнів, австрійський імператор Франц І, який у 1823 році відвідав Тернопіль, наказав збудувати для неї нову будівлю. Вона й постала 1826 року на місці, де зараз стоїть пам'ятник І. Франкові.
        Австрійський архикнязь Фердинанд д'Есте під час свого візиту, на доказ визнання подарував гімназії колекцію монет і медалей та суму грошей, на які було куплено землю і збудовано маєток для школи у Великих Гаях.



       
        До 1895 року дітей вчили по хатах (одна була на садибі Сеників в кінці села), а починаючи з цього періоду в селі було збудовано приміщення школи. За спогадами старожилів, першими вчителями в новобудові були гаївчани Данилович Семен і Лисий Петро .
        Вже в 1914 р. австрійці збудували нову школу, в якій було три класи.
        В 1917-1937 рр. керував школою Корнелій Посадський родом з Буковини. Директор користувався авторитетом як серед учнів, так і серед вчителів та громади села. Завжди стояв на стороні правди і чесності. Часто організовував походи в парк, який знаходився на початку села. Пан Корнелій мав гарний голос, вчив по нотах співати учнів і дорослих. Від нього гаївчани вперше почули пісню "Чом, чом, чом, земле моя".
        Пізніше вчителі засилалися з Польщі.
        Архівні матеріали за 1916-1917 навчальний рік свідчать, що учні вивчали писання на табличках, читання, рахунки, диктант, ручні роботи, малювання, співи, гімнастику, мали уроки прогулянки. В журналі велися записи про спостереження за природою. Учнів у школі було мало. Значну частину становили євреї. Пізніше школа носила ім'я Святого Миколая .
        В 1927 році, де зараз садиба Чернявських , був збудований Польський людовий дім . Там був один клас школи і помешкання вчительки польки Бялувни .
        Немало жителів села здобували освіту в Тернополі. Зокрема в українській гімназії "Рідна школа" .
        В архівних матеріалах є запис польською мовою, що на жовтень 1932 року в селі було 3 класи мішаної (жіночої і чоловічої) школи. Школа сприяла як освітньому так і культурному розвитку підростаючого покоління. Проводилися уроки релігії, організовувалися різні гуртки: ведення кухні, шиття, тощо(1942 рік). На всі свята молодь одягала українські національні костюми.
        До війни в селі було 4 класи. А в роки війни школа стала шестирічною. Директором школи до 1944 року був житель села Мацьків Володимир , який пізніше емігрував у Німеччину, а потім в Америку. Там він заснував Об'єднання тернопільців і є співавтором книги "Шляхами золотого Поділля" , де згадується і про наше село. Вчителювали тоді Королюк Ярослав Якович (рідний брат священика), Заболотний Василь Лукович, Давидович Петро Григорович з дружиною. Петро Григорович мав скрипку, дуже гарно грав, співав і вів хор.
        З 1944 до 1946 року директором школи був Воробйов.



        З 1946 до 1951 року директорував у семирічній школі Лобас Володимир Дасійович , вчитель української мови та літератури. До війни працював вчителем в школах Київської області. У війну - офіцер діючої армії, учасник визволення Будапешту, Праги. Після демобілізації (1946р.) - директор і вчитель у Великих Гаях Микулинецького району.
        З 25 серпня 1946 року до 20 серпня 1971 року завучем школи працював учитель української мови та літератури Саган Федір Корнійович .
        Вчителі: Давидович Петро Григорович з дружиною, Мартинюк Марія Ільківна, Святюк (Саган) Вікторія Трохимівна, Губа Катерина Артемівна, Теравська Ганна Федорівна, історик Трукач Галина Юхимівна, математик Решетуха Ярослава Йосипівна, вчитель німецької мови Заболотний Василь Лукович, Господарисько Андрій Олександрович, Сидоренко Віра Павлівна.
        З 20 серпня 1951 року до 1 вересня 1967 року директором школи був Дідоренко Леонід Андрійович. Українську мову і літературу викладала Шеремет Тетяна Герасимівна, його дружина. Це були нелегкі повоєнні роки. В класах навчалися діти різного віку. працювала вечірня школа. Але навчатися було цікаво. Вечори, концерти, конкурси, свята... В будиночку з боку зупинки був живий куток. Біля школи гарна пришкільна ділянка. Керувала цим всім Святюк Вікторія Трохимівна. За час директорування Дідоренка Л.А. було добудовано другу половину першого поверху і зведено другий поверх шкільного приміщення. В господарстві були коні, підсобні приміщення, великий сад. Завгоспом працював Кохман Петро Петрович, пізніше - Бойко Степан Іванович.
        Приходько Володимир Данилович працював директором з 1967 до 1974 року.
        В 1974-1975 роках школою керував Струбницький Р.В., завучем працював Бокерія Т.О.
        З 20 серпня 1975 року до 21 квітня 1982 року директором школи працював Пугач І.Р. Іван Романович багато зробив для зміцнення матеріально-технічної бази школи: укомплектував шкільну майстерню, зробив капітальний ремонт приміщення школи, переобладнав шкільну їдальню. В 1977 році збудовано котельню і проведено парове опалення школи.



        Самовіддано трудилися на освітянській ниві Митник Микола Степанович - вчитель біології і хімії, Шило Федір Олександрович, Шило Володимира Володимирівна, Майка Андрій Ілліч, Майка Любов Сильвестрівна, Набока Олександр Микитович, Гриб Євгенія Федорівна, Дубчак Лукія Григорівна, Смикова Олена Петрівна, Маслянчук Ніна Матвіївна, Гераль Палагея Петрівна, Дуда Зеновій Олександрович, Кравченюк Ярема Степанович, Овчаренко Броніслава Миколаївна, Сокіл Ганна Павлівна, Радахевич Володимир Іванович, Петраш Богдан Йосипович, Решетуха Євдокія Павлівна.




        В той час в школі працював радіовузол. Передачі готували і вели самі учні. А також з ініціативи Пугача І.Р. - вчителя української мови і літератури. був організований літературно-творчий гурток "Веселка". Проводилися літературні конкурси і святи.
        З роками село збільшувалося, зростала кількість учнів. Школа перейшла на двозмінне навчання і був вироблений план добудови приміщення.
        З 16 серпня 1982 року до 28 серпня 1991 року директором школи був Деркач Іван Володимирович. Він зразу активно розпочав роботу щодо будівництва нової школи. Домагався дозволу на виготовлення проектної документації. Величезний внесок у будівництво нової школи зробила перша демократична влада в селі Великі Гаї, обрана весною 1990 року, на чолі з Борисом Григоровичем Кордубою.
        Дуже багато допомогла голова місцевого колгоспу Тислицька Стефанія Антонівна. Типовий проект школи Деркач І.В. привіз із Новосибірська. Посприяли цьому Депутат Верховної Ради УРСР Оленюх Яніна Степанівна, голова Тернопільської обласної ради Ткаченко Олександр Миколайович, громадськість села. Перший камінь у травні 1991 року урочисто заклав Деркач І.В. Присутні учні і вчителі під акомпанемент вчителя музики Петраша Богдана Йосиповича виконали Гімн "Ще не вмерла Україна". Будова розпочалася.



       
        2 вересня 1991 року директором школи був призначений Машталяр Богдан Омелянович. Він продовжив роботу над будівництвом школи. Велику допомогу надавав у цей період заступник голови обласної ради Карп'як Ярослав Йосипович. Він дуже багато зробив для забезпечення належного фінансування будови. Ціле літо 1992 року, щоб вчасно завершити всі роботи, активно працювали на будівництві вчителі, батьки і старші учні.
        1 вересня 1992 року нова красива середня школа урочисто відкрила свої двері. Дирекція і педагогічний колектив в тісній співпраці з батьками оформили класні кімнати, наповнили їх необхідним обладнанням, створили належні умови для навчання.
        З 11 лютого 1997 року до 28 серпня 2000 року директором школи працювала Шаварин Ганна Миколаївна, вчитель історії. В цей період поводилася велика робота з національно-патріотичного виховання школярів. Був естетично оформлений вестибюль школи, актовий зал, учительська, окремі кабінети. Шаварин Г.М. вела і веде активну громадську роботу: була обрана депутатом до районної та обласної рад, очолює обласну лігу жінок,6 років очолювала районну організацію КУН.
        З вересня 2000 року педагогічний колектив очолив Цьомик Іван Петрович. Основним завданням роботи колективу було формування особистості учнів на загальнолюдських цінностях, а також підвищення освітнього рівня школярів. Паралельно вирішувалися і господарські питання. Серед них капітальний ремонт даху, який вимагав залучення спонсорських і меценатських коштів і був завершений в 2002 році. В цей період був обладнаний кабінет фізики, математики, української мови, поповнювалися кабінети молодших школярів. У 2003 році школа одержала в подарунок від сільської ради перший комп'ютер і ксерокс. В 2004 році Міністерство освіти І науки України забезпечило школу 11 комп'ютерами. В 2005 році оновлено актовий зал, спортивні зали, побудовано автономну котельню. - Це стало можливим завдяки активній співпраці сільської влади, районної державної адміністрації, а також приватного підприємства "Акант". Відчутну допомогу школі надала сільська рада, очолювана Онуферко Надією Романівною.



        24 листопада 2006 року директором школи призначена Олексишин Богдана Петрівна, вчитель хімії та біології, працює в школі з 1986 року.
        В школі навчається в середньому 300-350 учнів, працює 40 вчителів, 20 працівників обслуговуючого персоналу
        В 2007 році проведено капітальні ремонти спортивних залів, здійснено озеленення території школи, обладнано кабінети обслуговуючої праці та зарубіжної літератури
        30 травня 2007 року офіційно відкрито сайт школи та підключено школу до мережі Інтернет.
        У 2008 році відкрито спортивний майданчик зі штучним покриттям, другий комп'ютерний клас, обладнано кабінет музики.
        Учні кожного року є призерами районних і обласних предметних олімпіад, переможцями ІІ і ІІІ етапів Міжнародного конкурсі з української мови імені Петра Яцика, спортивних змагань. В школі постійно організовуються цікаві екскурсії на батьківщину Лесі Українки, по Шевченківських місцях, стежками Івана Франка, місцями визвольних змагань, мальовничими місцями Карпат, Тернопільщини, Львівщини. Побували в Києві, Львові, Умані, Запоріжжі, на Хортиці.



        В школі часто проводяться зустрічі з цікавими людьми.
Юні любителі слова під керівництвом Потурай Н. В., Сівінської О.З. та Майки О.Р. випускали шкільну газету "Світло". На належному рівні працюють дитячі організації "Екологічна варта", "Волонтери", "Козачата", "Козацька дружна імені Богдана Хмельницького".
При школі працює музична студія, танцювальний, музичний гуртки, гурток туристично-краєзнавчої роботи, технічної творчості, різноманітні спортивні секції.
        За всі роки свого існування школа завжди була центром національно-патріотичного і духовного розвитку села. Виховала цілу плеяду високо свідомих патріотів держави, борців за незалежність України.


При підготовці матеріалів використано архівні документи та спогади дочки Сагана Ф.К., сина Лобаса В,Д., дочки Дідоренко Л.А., Пугача І.Р., Деркача І.В., Деркач О.В., Цьомика І.П., жителів села: Вівчарик І.П., Яцишин О.П., Жминди Я.П., Баран А, Чубатого Є., Березка З., Решетухи М.
        Підготували матеріали Оксана Кость, Неля Ступак, Мирослава Бойко, Ольга Майка.

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
РОЗКЛАД ДЗВІНКІВ
№ уроку Тривалість
І 9:00-9:45
II 9:55-10:40
III 11:00-11:45
IV 12:05-12:50
V 13:00-13:45
VI 13:55-14:40
VII 14:50-15:35

Корисна інформація
Український центр оцінювання

Зелене світло

Інформаційна система КОНКУРС

Азбука виживання

Hosted by uCoz